УКРАЇНА ХХ - РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. ДІАЛОГ З НАЦІЄЮ.

Всепланетарна катастрофа Жовтневої Революції 1917 року трансформувала перебіг подій історії. Велика територія 1/6 земної поверхні зазнала не бачених раніше змін соціального устрою суспільств. Панівний світогляд Радянського устрою поставив геноцид й тероризм у ранг державної ідеології, його засоби, його генеральна метода – насилля і пряме фізичне знищення призвели до неприродних соціальних викривлень, що стали причиною втілення у життя держав мутантів соціально-політична модель, яких не ладналася до жодних загальноприйнятих раніше уявлень про людське буття.
Гіркий наслідок радянського тоталітаризму – викорінення усього, що мало ознаку українського, Голодомор 1932-33 рр., політичні репресії – велике лихо українського суспільства. Україна як сучасна держава подібна до людини що від народження має вади – відсутність зору, чи вади слуху й мови. Ми не можемо відмовити цієї людині в її природних правах на Життя й Свободу, у праві бути повноцінним членом суспільства, але ми весь час будемо відчувати присутність її вад.

ДЕРЖАВИ, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ ЯК ІНСТИТУЦІАНАЛІЗОВАНА ВЛАДА, ПРОДУКТ СОЦІАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ – НЕ ВИНИКАЮТЬ З ПІДРУЧНИКА, ЧИ ЯК БУКВАЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ДОСВІДУ МОЖЛИВО НАЙДОСКОНАЛІШИХ ПРИКЛАДІВ ДЕРЖАВНОЇ РОЗБУДОВИ, НАЙУСПІШНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ. ПРОТЕ ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ З МОМЕНТУ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ У 1991 РОЦІ, НАЖАЛЬ ЖОДНОМУ ГЛАВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НЕ ВДАЛОСЬ ПОДОЛАТИ ЦЕЙ ПАРАДОКС НЕОБХІДНОСТІ Й НЕМОЖЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ У РЕАЛЬНІСТЬ ЖИТТЄЗДАТНОЇ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

АЛЕ БУЛО Б НЕ СПРАВЕДЛИВО ОДНАКОВО ДОРІКАТИ КОЖНОМУ З ТИХ ХТО В РІЗНИЙ ЧАС ЗА ПЕВНИХ ОБСТАВИН ДОЛІ НАБУВ МІСІЮ БУТИ КЕРМАНИЧЕМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. КЕРМАНИЧЕМ ЩО МОБІЛІЗУЄ НАРОД В ГОДИНУ ВАЖКИХ ВИПРОБУВАНЬ ТА ЗАПЕКЛОЇ БОРОТЬБИ Й ПЕРЕТВОРЮЄ СПІЛЬНОТУ ЗВИЧАЙНИХ ПЕРЕСІЧНИХ ГРОМАДЯН У ВЕЛИКУ НАЦІЮ ГЕРОЇВ.

БЕЗПЕРЕЧНО НЕ СПРАВЕДЛИВО БУЛО Б НЕ ВРАХОВУВАТИ, ЩО КОЖНИЙ ПЕРІОД ЦИВІЛІЗАЦІОННОГО РОЗВИТКУ ПРОПОНУЄ КОЖНОМУ НАРОДУ СВОЇ СКЛАДНІ Й АКТУАЛЬНІ НАЦІОНАЛЬНІ ТА ДЕРЖАВНИЦЬКІ ЗАВДАННЯ.

БЕЗПЕРЕЧНО НЕ СПРАВЕДЛИВО БУЛО Б НЕ ВРАХОВУВАТИ ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ, ОСОБЛИВО У СУЧАСНИЙ ЧАС СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ, ЩО ІНКОЛИ ВІДІГРАЄ РУЙНІВНУ РОЛЬ ЩОДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВ.

Доречною здається буде цитата думки Сімони ВАЙЛЬ, що пережила ХОЛОКОСТ, і якою вона ПІДКРЕСЛЮЄ АНАЛОГІЮ ПЕРЕБІГУ ПОДІЙ СУЧАСНОСТІ З ПЕРІОДОМ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ що відбувалася одночасносно з розквитом й занепадом ТИСЯЧОРІЧНОГО РИМУ.

«…ЗАВДЯКИ ОБМІРКОВАНОМУ, РОЗРАХОВАНОМУ, МЕТОДИЧНОМУ ЗАСТОСУВАННЮ НАЙБЕЗЖАЛЬНІШОЇ ЖОРСТОКОСТІ, ХОЛОДНОЇ ПІДСТУПНОСТІ, НАЙЛИЦЕМІРНІШОЇ ПРОПАГАНДИ. ДО ЯКИХ ВОНИ ВДАВАЛИСЯ ОДНОЧАСНО АБО ПО ЧЕРЗІ;
ЗАВДЯКИ НЕЗЛАМНІЙ РІШУЧОСТІ ТА ГОТОВНОСТІ ВСІМ ПОЖЕРТВУВАТИ ЗАДЛЯ СЛАВИ, НІКОЛИ НЕ БОЯТИСЯ НЕБЕЗПЕК І НЕ ЗНАТИ ЖАЛОСТІ, НЕ ПОСТУПАТИСЯ НІЯКИМ ЛЮДСЬКИМИ ПОЧУТТЯМ;
ЗАВДЯКИ СВОЄМУ ВМІННЮ РУЙНУВАТИ ЗАСОБАМИ ТЕРОРУ САМУ ДУШУ СВОГО СУПРОТИВНИКА, АБО ПРИСИПЛЯТИ ЙОГО НАДІЄЮ, ПЕРШ НІЖ ПОНІВОЛИТИ ЙОГО, ВДАВШИСЬ ДО ЗБРОЇ НАРЕШТІ,
ЗАВДЯКИ ТАКОМУ ВПРАВНОМУ ЗАСТОСУВАННЮ НАЙБРУТАЛЬНІШОЇ БРЕХНІ, ЩО ВОНИ ЗУМІЛИ ЗАМОРОЧИТИ НЕЮ НАВІТЬ СВОЇХ НАЩАДКІВ І ДОСІ НАС НЕЮ МОРОЧАТЬ.» (WELL SIMONE. ECRITS HISTORIQUES ET POLITIQUES. PARIS, 1960, P.24)

За панорамним розкриттям характеру головних діючих осіб доречно було б висвітити основні риси самого процесу глобалізації.
Росіянин А.А. Зинов’єв, звертає увагу, на те що процес глобалізації не є довільним, а відбувається та контролюється з ініціативи певних режисерів світових містерій. – «Глобалізація, що як будь який процес політичної інтеграції не може бути «нічиєю». В сучасному світі діють занадто могутні сили, щоб залишити процес такого значення на призволяще». Далі він проводе аналогію з поняттям війни: «Глобалізація найскладніше явище, зрозуміти його точно є принципово важливо. Війскові засоби застосовуються будь які – ніяких юридичних, ніяких моральних обмежень для себе завойовники не визнають».
Американець Арнольд Тойнбі, ще в 1968 році застерігав що в бажанні керувати світом, розвинутих держав, так званого «золотого міль’ярду» міститься похідна конфлікту, наслідком ярого є безпрецедентна переважуюча тенденція деструктивності світових процесів що відбуваюлися наприкінці ХХ й відбуваються на початку ХХІ сторіч.
А НЕНАВИСТЬ СКРИВДЖЕНИХ НАРОДІВ, ВИХОДИТЬ З ВІДНОШЕННЯ ДО ДЕРЖАВ СВІТОВИХ ЛІДЕРІВ, ЯК ДО «НОВОГО РИМУ», ЩО ЗДІЙСНЮЄ КОАЛІЦІЙНУ ІМПЕРСЬКУ ПОЛІТИКУ, НАВ’ЯЗУЮЧИ УСЬОМУ СВІТУ СВОЇ ЦІЛІ, ВОЛЮ, ЦІННОСТІ. – Вважає ще один відомий представник американського народу Пет Бь'юконен.
З ЦЬОГО МОЖНА ЗРОБИТИ ВИСНОВОК, ЩО НЕ СПОГЛЯДАЮЧИ НА ТЕ, ЩО БАЗОВИМ ЗАСОБОМ ЗДІЙСНЕННЯ ЯК ВНУТРІШНЬОЇ ТАК І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ Є ПРАВО, ПОЛІТИКА МОЖЕ РЕАЛІЗОВУВАТИСЬ ПОЗА ПРАВИЛАМИ, ПОСИЛАЮЧИСЬ ДО ПРИНЦИПУ «ПОЛІТИЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ» - САМОСТІЙНОЇ РЕГУЛЯТИВНОЇ СИСТЕМИ СУТНІСТЬ ЯКОЇ ПОЛЯГАЄ У ТОМУ, ЩО ПОВИННІ ЗАПРОВАДЖУВАТИСЬ БУДЬ ЯКІ ЗУСИЛЛЯ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗДОБУТТЮ, ЗДІЙСНЕННЮ, УКРІПЛЕННЮ Й РОЗШИРЕННЮ ВЛАДИ.

ЗАСТОСУВАННЯ ПОДІБНИХ ПРИНЦИПІВ У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ЩЕ ДОНЕДАВНА ПРИЗВОДИЛО ДО ТОГО БЕЗЛАДУ ЩО ПАНУВАВ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ, А В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ЛІДЕРІВ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ДО ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ ТА ВИКОРИСТАННІ СИЛИ У ВИРІШЕННІ СПІРНИХ МІЖНАРОДНИХ ПИТАНЬ.

Незважаючи на жахаючу дійсність, вражаючи тенденції деструктивності міжнародного оточення, навалу світових економічних й фінансових негараздів, внутрішньополітичних чвар – українцям неварте вдаватися до песимізму.
Українцям необхідно усвідомити що успіх їхнього буття міститься в результативності їх намагань по відтворенню й розбудові новітньої держави. Держави що втілить у життя всі найкращі, найщирищі мрії щодо порозуміння й злагоди Великої новітньої нації в єдиній квітучій Україні.




Але чи можливо у годину тяжких випробувань надихнути змучених душею українців до наснаги порозуміння важливості докорінних змін у їхньому духовному бутті, відповідальності до виконання актуальних національних та державницьких завдань, спроможності позбувшись зневіри побачити свою місію у визначенні нових пріоритетів розвитку Людства?
Дуже гарну відповідь та пояснення на це запитання дає вчений зі світовим ім’ям Менлі Холл. – «Жоден народ не спроможний досягнути справжньої величі доти, доки він не напрацює й не усвідомить адекватної філософії й не присвятить своє існування політиці сумісної з цією філософією.
Полонення людської плоті ще не віднімає у людини волі, одвічної людської спраги до свободи – потрібно взяти ще її розум. Щоб звільнити людину недостатньо зняти з неї кайдани – повинен бути звільнений від невігластва її розум.
Фізичне завойовництво має колись припинитись, тому що породжуючи ненависть , воно спонукає розум помститися за зневажену плоть. Але усі люди підкорюються чи з доброї волі, чи примушуючи себе, розуму що перебільшує їх власний.



ФІЛОСОФІЯ НАРОДУ – ЦЕ ЙОГО УНІВЕРСАЛ, ДЖЕРЕЛО НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ ЯК РУШІЙНОЇ СИЛИ ЙОГО ДУХОВНОГО БУТТЯ.
ПРЕЗИДЕНТ ЦЕ РОЗУМ НАЦІЇ, ДЗЕРКАЛО ЇЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ. ПРЕЗИДЕНТ ЦЕ ЛЮДИНА ВІД ЯКОЇ ОЧІКУЮТЬ ЩО ВОНА ЗАВДЯКИ СВОЇМ ЗДІБНОСТЯМ СПРОМОЖНА ПРОВЕСТИ НАЦІЮ ЩЕ НА ОДИН КРОК ДОРОГОЮ УСПІХУ Й ВДАЧІ.
ТОМУ НЕДОСТАТНЬО БАЧИТИ В ДЕРЖАВІ ВУЛЬГАРНО СПРОЩЕНИЙ МЕХАНІЗМ, А В ОСОБІ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ КЕРУЮЧОГО ЦИМ МЕХАНІЗМОМ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ, СОЦІАЛЬНОЇ Й БЕЗПЕКОВОЇ СИСТЕМ, УПРАВЛІННЯ КРАЇНОЮ.
ВСІ ЗУСИЛЛЯ Й ІНІЦІАТИВИ З ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УСІХ НАПРЯМКАХ ЗАЛИШАТЬСЯ МАРНИМИ, ЯКЩО ОДНОЧАСНО З ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ НЕ БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЬ ТРЕНУВАННЯ СПРОМОЖНОСТІ НАЦІЇ ДО ПОСТІЙНОГО АНАЛІЗУ РОЗУМІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА Й СВІТУ, СВОГО ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ В ЇХ ЯКІСНИЙ, УСПІШНИЙ РОЗВИТОК.
І САМЕ КОНСТИТУЦІЙНИМ ОБОВ’ЯЗКОМ ПРЕЗИДЕНТА Є ІНІЦІАТИВА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ФІЛОСОФІЇ, ЦІЛЕЙ ТА СЕНСУ БУТТЯ НАЦІЇ. ЯКІ МАЮТЬ ПОШИРЮВАТИСЬ У СУСПІЛЬНІЙ СВІДОМОСТІ, ФОРМУВАТИ ЇЇ ЗАВДЯКИ НИЗЦІ ЗАХОДІВ ЩО МАЮТЬ ПЕРЕТВОРИТИСЬ НА ЩОРІЧНІ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНІ ДІЙСТВА - НАРОДНІ МІСТЕРІЇ ЩО УКРІПЛЯЮТЬ, ЗАГАРТОВУЮТЬ ДУХ НАРОДУ, ЄДНАЮТЬ ЙОГО ДУШУ.